Міська громадська організація

Патріот 2015

+38(066)967 20 14 / +38(096)548 45 25 / +38(098)363 97 88

patriot-2015@email.ua


Дата публикации: 2019-05-09/10:43:00

Максим Кочура

Присвячується пам’яті Максима Кочури. Справжній у всьому, веселий та сміливий. Назавжди 19-річний.

7 травня 2019 року Родина загиблих Героїв міста Кам’янського зустрілася з учнями ЗСШ № 34.




Випускником цього навчального закладу був Максим Дмитрович Кочура – один з наймолодших серед героїв Кам`янського, які віддали життя за свободу, волю і незалежність України. 26 серпня 2014 року йому мало виповниться 20 років, але 7 серпня куля снайпера обірвала молоде життя. Він назавжди залишився 19-річним…

Яким він був?

Життя Максима мало чим відрізнялось від тисяч його однолітків. Він народився у вільній країні, в сім’ї металургів. Навчався в СШ №34. Після 9-го класу обрав енергетичний коледж, де вивчав інформаційні технології. За словами батьків Максима, він завжди був принциповим у життєвих питаннях, серйозно ставився до вибору майбутньої професії та планував отримати вищу освіту. Після закінчення енергетичного коледжу Максим пішов працювати в «Укрспецбудмонтаж» та подав документи до гірничого університету, щоб вдосконалити свою «айтішну» освіту. Але не судилося. Мати Максима Оксана Андріївна розповіла, що з початку 2014 року син декілька разів отримував повістки з військкомату, але його кожного разу з якихось причин відправляли додому. Тому в травні 2014 року разом зі своїм другом Костем Бондаренком пішов до добровольчого батальйону. Частина 40-го територіального батальйону «Кривбас», де служив Максим, була перекинута до Донецької області. Серпень з самого початку видався спекотним у всіх сенсах. Все частіше гупали гармати, здригалася земля, багато поранених бійців відправляли в тил. Частину, де служив Максим, зняли з блокпоста і відправили під Старобешево. 7 серпня зранку група бійців на чолі з командиром Кордабньовим вступила у бій. Командир загинув, декілька бійців отримали поранення. Надвечір Максим Кочура з іншими бійцями був у автоколоні, яка рухалась до пункту призначення. Раптово по колоні вдарили із засідки вороги. Вони підірвали першу і останню машини та почали майже впритул розстрілювати військових ЗСУ. Про те, що життя Максима закінчилось на тій дорозі, батькам розповіла його дівчина. Вона дізналась про загибель хлопця від Кості, який витягнув тіло свого бойового побратима з-під обстрілу і після бою в першу чергу зателефонував його коханій дівчині.

Спогади друзів.

Артур Браславець, друг дитинства: - Ми з Максимом разом виросли, бо мешкали по сусідству. Навчались в одній школі. Максим з самого початку військової агресії поставив перед собою завдання: захищати батьківщину. Ще до від’їзду хлопців, коли все тільки починалось, ми для себе чітко визначили категорії Батьківщини, України, рідного дому. Патріотизм для кожного в нашому колі був справжнім, а не надуманим. Дуже шкода, що Максима не стало. Шкода всіх хлопців, які загинули від ворожих куль та снарядів.

Вадим Омелянчук, сусід: - Максим Завжди демонстрував свою природню щирість, відкритість, цілеспрямованість. З 15-16 років намагався заробити власну копійку, допомагав батькам. Взагалі ріс розумним хлопцем, який вмів ставити різні цілі й досягати бажаного. Перед службою він почав зустрічатись з дівчиною і будував на майбутнє грандіозні плани. Коли Максима застрелив снайпер, а наче втратив молодшого брата. Неможливо спокійно прийняти факт смерті такої молодої чудової людини, сповненої життя і надії. Я й досі не розумію, чому все так сталося. Важко, дуже важко казати про нього «був»…

Владислав Ланько, друг дитинства: - Коли я думаю про Максима, то згадую рядки з популярної колись пісні: «Друг может быть больше, чем брат, А брат –это больше, чем друг». Для мене особисто він був і другом, і старшим братом. Завжди дуже сміливий, рішучий, добрий і веселий. Одним словом, справжній. Мені не вистачає його підтримки, сили духу. Він був прикладом для багатьох друзів, як молодших, так і старших за віком.

Саме таких називають справжніми чоловіками.

Та поки ми самі живі і пам’ятаємо про Максима, він буде теж живим для нас і рідного міста.

На фасаді СШ №34, де навчався Максим Кочура, на його честь встановили меморіальну дошку. Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).Розпорядженням міського голови м. Кам’янське від 11.10.2016 р. нагороджений пам’ятною відзнакою міського голови – нагрудним знаком «Захисник України» (посмертно). Нагороджений «Іловайським Хрестом» (посмертно).

На зустріч зі школярами прийшли батько Максима – Кочура Дмиро Сергійович, а також Самойлович Олександр Олексійович - Голова осередку «Родина загиблих героїв м. Кам'янського» Громадської організації «Патріот 2015» - батько загиблого героя Самойловича Максима та мати загиблого лейтенанта Ткаченка Сергія – Ткаченко Ірина Петрівна.

Члени Громадської організації «Патріот 2015» та Родини загиблих героїв м. Кам'янського продовжують заходи національно


Просмотров:17



Підтримай наш проект №5

Для лікування та реабілітації у 5-му госпіталі потрібне сучасне обладнання. Таким є Стерилізатор, який наддасть можливість швидко та якісно надавати медичну допомогу. Відати свій голос можна в ЦНАП за місцем прописки або в центральному за адресою: проспект Василя Стуса, 10/12, Кам’янське

Вісник №53 (26.02.2018)
Вісник №52 (12.02.2018)
Вісник №50 (15.01.2018)
Закрыть
Имя:
87 + 47 =  

0 комментариев

Имя:
87 + 47 =